Терн (Марьяна Скуратовская) (eregwen) wrote,
Терн (Марьяна Скуратовская)
eregwen

А далі… Далі були суміш сонця і натовпу, переплетіння вузьких вуличок і мостів, і все це здавалося щастям, а може, саме ним і було. Потім сідало сонце, що золотило каміння на кладовищі Сан-Мікеле, і чомусь саме там, у цьому місці, де сум якось дивно був таким солодким, що краялося серце, я відчула себе такою щасливою…
А наступного вечора на Венецію спускалися бузкові сутінки, і в маленьких крамничках я шукала маску, і нарешті знайшла її, чорно-біло-золоту, маску, що загадково й ніжно ледь посміхалася, коли я дивилася на неї, а тіні темнішали, і нарешті у воді каналів та цілих водяних майданів відобразився пізній вечір, і сум та щастя змінилися cпокоєм.
Tags: мемуар
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments